Перепоховання бійців, раціон добропільців та новобудови - події вересня 1989 року + ФОТО

Чи був тривожним вересень 1989 року? Продовжуємо огляд газети «Шлях перемоги».

Перепоховання через півстоліття

В Урицькому Нововодянської сільради у вересні 89-го перепоховали останки радянських бійців. У 1943 році німці розстріляли військовополонених. Вже потім частину з них поховали у братській могилі, а останки коло сотні червоноармійців знайшли вже в 1989 році, під час риття бульдозером траншеї. Жодного документу при загиблих не виявилося, одна знайдена капсула виявилася порожньою. Мешканці Урицького вирішили збудувати пам’ятник загиблим воїнам і почали збирати гроші. До речі, до села з війни не повернулося 64 односельця.

М’ясо, масло, сир – споживання за тридцять років залишилося на тому ж рівні

Страйкоми продовжували контролювати торгівлю, виявляли недоліки і вважали, що Добропіллю постачалося менше продуктів харчування, ніж іншим шахтарським містам. Та обласне начальство запевнило, що добропільці споживають більше м’яса, сиру, масла вершкового, ніж сусідні Красноармійськ чи Селидове. Наприклад, за І півріччя 1989 року у Добропіллі на душу населення було реалізовано 25,6 кг м’ясопродуктів. Тобто за рік приблизно 51 кг. Що цікаво – зараз за рік на одного українця приходиться майже стільки ж м’яса, субпродуктів та тваринного жиру, трохи більше 54 кг. При цьому в світі раціональною нормою вважається споживання на рівні 80 кг на рік.

Глина, телефони та майстерня – колгоспні новини

На землях колгоспу «Росія» Октябрьської сільради знайшли поклади будівельної глини, в господарстві навіть сподівалися побудувати власний завод з виробництва цегли. Колгосп «Правда» у селі Добропілля розпочав будівництво сучасної телефонної станції на 256 номерів, а «Заповіти Ілліча» придбав для Ганнівської школи інструменти для майстерні на 500 карбованців. В тій же Ганнівці відкрився спортивно-оздоровчий комплекс зі стадіоном на 300 глядачів. Відкривати його приїхали ветерани ФК «Шахтар», які перемогли команду району. На жаль, комплекс не витримав іспиту часом, зараз на його місці будується новий стадіон.

Лікарняні справи

Держава бере курс на реформи, серед них і в медичній галузі. Все більше говорять про оптимізацію, тобто скорочення закладів охорони здоров’я. Добропілля потрапило під каток реформ раніше за інших і втратило Білицьку та Білозерську лікарні. Та й 30 років тому проблем вистачало, про це розповів газеті головний лікар Гаррі Новочадов. Укомплектованість спеціалістами була на рівні 60 відсотків, молоді лікарі не бажали залишатися у Добропіллі. Потребували ремонту будівлі лікарень, та вже були готові проекти будівництва нового семиповерхового корпусу хірургічного відділення та дитячої поліклініки. Нові лікарняні будівлі так і не з’явилися.

І знову про чутки

Незважаючи на телебачення (кілька каналів), радіо, велику кількість преси, пересічний радянський громадянин не цурався довіряти чуткам. А щоб перевірити їх, звертався до газети. «А чи правда, що члени страйкомів користуються великими привілеями?» Керівництво страйкому запевнило читачів, що ні, та звідки ж взялися такі чутки? Виявляється, до одного з магазинів у місті прийшов чоловік, назвався членом страйкому та став вимагати, аби йому поза черги дали можливість придбати пральну машинку. А ще містом пішли чутки, що Хитрий ринок віддадуть кооператорам. Та ті подивилися, в якому він занедбаному стані, та відмовилися. На ринку, до речі, того року заборонили торгівлю м’ясом через неналежні санітарні умови. А це вже не чутки – на початку вересня в школах №№ 4 та 5 не відкрилися шкільні їдальні. Відділ робітничого постачання вчасно не набрав штат працівників, а санстанція вчасно не надала дозволи. Дітей годували лише чаєм та випічкою. А щодо Хитрого, то він все ж таки перейшов до приватної власності…