НОВІ ГОРИЗОНТИ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ"

    Державне підприємство "Добропіллявугілля" щорічно нарощує свої потужності. Навіть незважаючи на нові економічні перипетії, воно продовжує працювати і видавати на-гора чорне золото. Як це вдається робити в скрутній ситуації і утримувати реально високі показники - розмова кореспондентів газети «Урядовий кур’єр» з генеральним директором підприємства Володимиром Панібратченком. До речі, його вважають у галузі не лише досвідченим, ініціативним керівником, а й сильною особистістю, адже генеральний вміє згуртувати великий колектив на розв'язання проблем, котрі постійно ставить життя.

   - Володимире Федоровичу, розкажіть, будь ласка, про ваше підприємство. Яке його місце у житті тутешніх міст і шахтарських селищ, та й узагалі, як працюється сьогодні?

   - До держпідприємства "Добропіллявугілля" входить п'ять шахт, і підпорядковується воно безпосередньо Мінвуглепрому. Крім того, діють ремонтно-механічний завод, управління з матеріально-технічного постачання, збуту продукції та її якості. Нині у нас працює 13 тисяч робітників - це з родинами більше половини населення міста Добропілля. Добуваємо вугілля на пластах потужністю від 0,56 до 2,4 метра на глибині від 107 до 930 метрів. До того ж пласти, з котрих ведемо видобуток, мають кут падіння до 12 градусів. Тож, як бачите, умови праці нелегкі, але я переконаний: аби підприємство успішно розвивалося, нам треба добувати щороку п'ять-шість мільйонів тонн вугілля. На цьому головному напрямку й зосереджуємо зусилля. Розвідані промислові запаси вугілля тут сягають 528 мільйонів тонн, тож на сотню років роботи вистачить і нам, і нашим нащадкам. А загалом у нас під ногами понад 2,5 мільярда тонн вугілля, тож у зв'язку з відомими труднощами з природним газом гріх не скористатися таким багатством. Тим більше, що наше вугілля "широкопрофільне". Його використовують і на теплових електростанціях, і як сировину у металургії.

   Зараз ми підходимо до тисячометрових горизонтів. А це нелегко, адже сучасна шахта - не копанка. Протяжність гірничих виробок сягає 70-90 кілометрів, і в усій цій підземній країні, де робота кипить вдень і вночі, треба створити належні, безпечні умови праці - добре провітрити, забезпечити електроенергією і технікою, підтримувати у належному стані всі комунікації.

   - Ми говорили щойно про перспективи. А що сьогодні роблять для виконання поставлених завдань, розвитку галузі? І чи можна, принаймні у металургії, замінити природний газ вугіллям?

   - Розпочну з останнього запитання, бо воно з точки зору перспективи вітчизняної економіки досить цікаве. Так, і за кордоном, і у нас є така технологія, як пилевдування вугілля у металургії. До речі, наше вугілля для цього цілком придатне. Немає сумніву, що таку технологію варто застосовувати не лише, скажімо, у Запоріжжі, а й в інших металургійних центрах. Економія тут просто фантастична, та й ми, гірники, мали б зиск.

   - У вашому підприємстві нині є скорочення?

   - Щодо людей, про якесь скорочення штатів і думати не хочеться. Адже професія шахтаря особлива. Тут потрібна сила і мужність, міцний чоловічий характер, бо умови праці на майже кілометровій глибині не для нервово слабких. Оволодіти ремеслом гірника теж непросто. Навіть після інституту, -знаю це добре по собі, - треба років три-чотири поваритися у шахтарському котлі, аби знайти своє місце поміж тих, хто вранці і вночі після тихої молитви спускається під землю. Для мене слова "шахтарський характер" мають конкретний і живий зміст, бо мої побратими - це найтрудолюбивіші, терплячі, найпорядніші люди. Вони не надто полюбляють говорити в мікрофон для преси. Та коли потрапите в забій до шахтарів на гостину, вам усе розкажуть і покажуть. Без жодного зернятка неправди. Почуєте й не надто приємні слова - гострі і важкі, мов щойно добуте вугілля. Люди мужньої професії вміють говорити правду у вічі, захищати честь колективу, себе і своїх дітей.

   - Поговорімо докладніше про ще один важливий чинник успішної роботи гірничого підприємства -механізацію шахт, їх модернізацію.

   - Так, це й справді важливе питання. За останні роки на підприємстві стабілізували щорічний видобуток завдяки поліпшенню форм організації виробництва та використанню сучасної вітчизняної техніки. Добуваємо вугілля комбайнами, виготовленими на Горлівському, Новокраматорському, Дружківському та Ясинуватському заводах. Мені довелось побувати на шахтах далекого зарубіжжя. Скажу відверто: наша гірнича техніка не гірша, а де в чому навіть переважає зарубіжні зразки. Одна біда - підрізають шахтарям крила цінові ножиці. Маю на увазі високі ціни на техніку і низькі - на вугілля. Таку невідповідність час ліквідувати.

   Нині на основі проектів кращих українських профільних інститутів здійснюємо модернізацію шахт, котрі розпочинали свою біографію в повоєнні роки. За підтримки міністра вугільної промисловості В. І. Полтавця, який у нас бував і добре знає проблеми, прагнемо включити шахти "Білицьку" і "Добропільську" до державної програми "Українське вугілля". Проте значну частину роботи, не чекаючи з моря погоди, виконуємо за власний кошт.

   - Звідки ж сьогодні, у кризовий час, беруться кошти?

   - Про кризу сьогодні багато кажуть, а то й просто здіймають політичний галас. Ми ж просто робимо справу. Минулого року за завданням міністра розробили і втілюємо в життя власні антикризові заходи. Це передусім реалізація більш якісного вугілля. Вибираємо пласти з низькими домішками породи, в результаті знижуються витрати на транспортування вугілля, його збагачення. За перший квартал цього року за рахунок перевиконання плану, підвищення якості вугілля одержали додатково 35,1 мільйона гривень. Завдяки економії ресурсів, повторному використанню матеріалів та обладнання маємо ще 5,4 мільйона. А разом - майже 45,5 мільйона. Хіба це не гроші? Кожна шахта і окремий гірник шукають і знаходять свої резерви.

   Навіть у страшному сні не сниться нам скорочення штатів чи урізання соціальних здобутків. У літній період діятимуть пансіонати, бази відпочинку та дитячі оздоровчі центри в Криму, на Азовському морі, річці Сіверський Донець. Розвиваємо культуру і спорт. Шахтарі тримають на своїх плечах тисячометрову товщу землі, тож і важкий час витримаємо. І на гірняцьких вулицях обов'язково буде свято.

Источник: http://www.mvp.gov.ua