Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.
Народ України пам’ятає сторінки свого життя, але з часом відійдуть у небуття свідки тих трагічних подій Великого Голодомору. А тому варто робити все, щоб їх нащадки, особливо молодь, знали про ті лихоліття, свято берегли їх у своїй пам’яті в ім’я того, щоб таке страшне минуле ніколи не повторилось.
Тому до цієї дати,масовий відділ разом з керівниками студій та творчих об'єднань Центру творчості ,організували і провели цикл заходів «Голодомор – чорна сповідь моєї Вітчизни».
Так,22 листопадау фойє Центру творчості була представлена виставка – інстоляція з символами трагедії , «Голодомор 1932-1933». Кожен вихованець зміг доторкнутися до минулого.
Також у цей день був проведений захід «Скорботна пам’ять поколінь». Вихованці переглянули документальні відео - та фотоматеріали « Голодомор на Донбасі», що дали змогу ознайомили присутніх із трагічними сторінками тих страшних подій української історії, зокрема і фактами Голодомору безпосередньо в нашому краї . Від озвучених та проілюстрованих фактів у багатьох дітей та педагогів на очах з’являлися сльози. В уяві кожного постали жахливі картини знущання над українцями: опухлі і змучені від голоду діти, зневірені та знедолені дорослі, люди похилого віку. Цей захід запам’ятався усім завдяки тим емоціям суму, жалю і співпереживання, які вчувалися у кожному слові і русі учнів та педагогів.
23листопада в студії телебачення та преси «Рожевий слон» пройшла зустріч за круглим столом з теми : «Не згасне свіча пам’яті народної»
(до Дня пам’яті голодомору в Україні та Дня пам’яті жертв Голокосту в Польщі).Документальні факти, спогади та віршовані рядки про Голодомор, торкнулися душі кожного вихованця, викликали сум, біль, співчуття до очевидців тих подій. Вихованці та керівники згадали тяжку долю українського народу, на яку випали страшні випробовування голодом.
В народному колективі сучасного танцю «Райдуга шанс» цього дня пройшов вечір-реквієм «У горя немає терміну давнини». Керівник разом із своїми вихованцями розповідали про важкі події цих років.
Не було тоді ні війни, ні потоку. А була зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки живого люду лягло тоді у могили.Світ мав би розколотися надвоє, сонце мало б перестати світити, земля перевернутися від того, що творилося на ній. Але світ не розколовся: сонце сходить, земля обертається, як і належить. І ми ходимо по цій землі зі своїми тривогами і надіями, але завжди пам’ятатимемо отих великомучеників нашої історії та знайдемо в собі сили пройти за ними дорогою їхнього хресного путі. Хвилиною мовчання всі присутні вшанували пам'ять мільйонів безвинних людей, що полягли від голодомору
24 листопадабула проведена година-реквієм «В руках, що виростили хліб не залишили і зернини…». Захід почався зворушливою піснею «Свічка» у виконанні Оксани Білозір, яка присвячена усім загиблим дітям під час голодомору. На заході присутні згадали про жахи голоду 1932-33 років, про загибель мільйонів дітей, про трагізм, який ховається за словом «голодомор». Ведуча заходу спонукала присутніх замислитись над питанням «Крихта хліба – багато це чи мало?». Учасникам було запропоновано переглянути документальне відео «Реквієм» та "Голодомор: очевидці свідчать"
На заході ведуча запропонувала переглянути розмаїття та красу хліба: «Представлені на виставці хлібобулочні вироби уособлюють той хліб, який так хотіли з'їсти діти під час голодоморів, але не змогли».
Ця виховна година запам’ятається усім завдяки тим емоціям суму, жалю і співпереживання, які вчувалися у кожному слові чи русі однолітків та педагогів. З упевненістю можна сказати, що почуте та побачене залишиться у серцях юних вихованців.
25 листопада біля пам'ятного знаку « Жертвам голодомору» пройшов міський мітинг - реквієм «Людської пам’яті мости ». Мітинг підготовлений та проведений масовим відділом ЦДЮТ. До пам'ятника були покладені символічні колоски, траурні вінки та квіти, проведено акцію “Запали свічку”. В заході взяли участь працівники міськвиконкому, бюджетних організацій міста , учні, громадськість. Присутні зібралися, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких на родючих землях, між буянням хлібів, між квітучими садами змушували вмирати від голоду.
Вшанування жертв голодомору – це воскресіння нашої пам’яті. Щоб історія, на новому суспільному витку, більше ніколи не повторила свого жахливого досвіду, вихованцям та батькам, протягом тижня, була запропонована добірка книг та газетних публікацій, фотознімків, спогади та свідчення тих, хто відчув на собі страждання спричинене Голодомором.
Про жахливі сторінки історії згадували на заняттях.У всіх творчих об’єднаннях та гуртках були проведені бесіди та хвилини пам’яті.
Голодомор 1932-1933 років в Україні назавжди залишиться в нашій пам’яті, як одна з найстрашніших сторінок минулого, тому що пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все життя: і життя людини, і життя країни
