В Україну повернуться епідемії забутих хвороб

Минулого тижня Рахункова палата України оприлюднила звіт аудиту діяльності Міністерства охорони здоров’я. Висновки перевірок показали, що за три роки МОЗ не впоралось з жодною з трьох державних цільових програм, що стосуються охорони здоров’я. Зокрема, програма вакцинації дітей не показує позитивної динаміки: замість закладеного в ній охоплення 95% дітей до одного року плановими щепленнями в Україні щороку вакцинується лише 40-60% немовлят.

«Коментарі» дізнались у інфекціоніста, виконавчого директора ГО «Імунний щит нації» Наталії Винник, чим загрожують українцям такі тенденції.

На Вашу думку, чому державні програми  не виконуються: як завжди, нема грошей, чи є ще якісь причини?

Якщо говорити про невиконання програми імунізації дітей до одного року, тут є одна особливість. Оскільки вакцинація є добровільною, то батьки немовлят дуже часто відмовляються від планових щеплень. Але проходить рік-два і вони змінюють свою думку на протилежну, і йдуть в лікарню  аби зробити щеплення. Однак кількість вакцин, закуплених державою, розраховується за приблизною кількістю немовлят, які мають бути провакциновані протягом року. От і виходить, що старші діти начебто «забирають» вакцини у молодших дітей, а це, в свою чергу, відображається на статистиці. Нові дози держава не може оперативно докупити (це додаткові кошти із бюджету, тендери), до того ж, кожна партія вакцин проходить тестування – а це все час. От все це в підсумку призводить до того, що у нас такий низький відсоток щеплення серед немовлят.

Тобто, якби всі вчасно вакцинувались за планом, розробленим МОЗ, то із статистикою проблем би не було?

Не зовсім так. Ні для кого не таємниця, що держава не завжди закуповує необхідну кількість вакцин. До того ж, у українських батьків міцно, скажімо так, на ментальному рівні укорінився страх перед вакцинацією, а це також негативно впливає на загальну картину щеплень дітей. Варто додати сюди ще низький рівень інформування суспільства про безпечність вакцинації і відсутність інформаційної пропаганди як такої – от і маємо те, що маємо.

На які наслідки слід чекати українцям через такий низький відсоток вакцинації? Чи не повернуться до України «забуті хвороби» на зразок дифтерії, кашлюку, правця?

На жаль, так. Для  вироблення колективного імунітету до інфекційної хвороби необхідно, щоби 90-95% дітей були вакциновані. Малий відсоток щеплень якраз вказує на те, що за сприятливих умов поодинокі випадки хвороби можуть розгорнутись в епідемію. Приклад з кором – найяскравіша ілюстрація того, що може статись і з іншими хворобами, від яких українці відмовляються робити щеплення.

До речі, а як зараз ситуація з епідемією кору? Складається враження, що вона йде на спад.

Епідемія кору зараз змінила вікову категорію. Вона, можна сказати, «подорослішала»: дедалі більше захворювання на кір зустрічається у людей старшого віку, а не у дітей. Причому частіше за все  - у вигляді таких локальних вогнищ, які вправно та оперативно ліквідовуються.

Чи призвів інформаційний галас на тему епідемії до збільшення кількості щеплень?

Безумовно. Власне завдяки ажіотажу батьки масово кинулись робити щеплення дітям. У нас, на жаль, завжди так в питаннях охорони здоров’я: як кажуть в народі – «Поки півень не дзьобне…» Українська свідомість налаштована на лікування, а не на попередження хвороби. Тож нам постійно треба нагадувати, що інфекція десь поруч – тільки тоді ми будемо масово робити щеплення. До речі, лікарі зараз відзначають, що така відома хвороба як вітряна віспа останніми роками все частіше протікає з ускладненнями. Важко робити однозначні висновки, але існує така думка, що це наслідок безконтрольного вживання іммуностимулюючих препаратів. Люди хочуть прийняти якийсь препарат, аби не хворіти – така собі заміна щеплення. Нажаль, безконтрольне вживання цих препаратів ще не досліджене: минуло недостатньо часу, аби можна робити однозначні висновки.

Ще один яскравий приклад української ментальності  – епідемія «свинячого грипу», яка була кілька років тому. Тоді відсоток бажаючих робити щеплення відразу виріс у рази. Причому навіть інформація про те, що імунітет до хвороби виробляється лише за місяць-два, батьків не зупиняла. Пройшов ажіотаж та інформаційний галас і відсоток щеплень одразу впав.

До речі, минулого року імунізація від сезонних хвороб в країні складала близько 1%. Наскільки популярні щеплення від грипу цього року?

Сьогодні близько 0, 5% українців зробили щеплення від грипу. Тож жодного росту імунізації не спостерігається. А ось з дитячими щепленнями є невеличкі зрушення. З   власного досвіду можу сказати, що за останній рік збільшилась кількість батьків, які хочуть робити дітям у віці 6-7 років планові щеплення, від яких відмовлялись раніше. Звісно, для такого віку схема щеплень має бути індивідуальною, але це дрібниці – головне, що «процес пішов». Щоправда, ще рано говорити про якийсь кардинальний перелам в свідомості батьків, але певні зрушення є: вони потроху починають розуміти, що імунізація – це добре, а не погано.

На Вашу думку, що може допомогти підвищенню рівня імунізації населення?

Що стосується імунізації від грипу, то тут важливим фактором є ціна вакцини. На мою думку, гроші на щеплення повинні виділятись з центрального бюджету, а не з бюджетів місцевих рад. Тому що міськради навряд чи колись знайдуть на це гроші, а українці поки що не звикли платити із власної кишені на таку «непотрібну» річ, як щеплення від грипу.

Якщо казати про планову вакцинацію дітей, то тут популяризації щеплень сприятимуть комбіновані вакцини. Зараз існують препарати, які дозволяють за один візит до лікаря зробити щеплення від кількох хвороб одночасно. Варто відзначити, що такі вакцини коштують дорожче, ніж препарати для кожного щеплення окремо, але переваги їхнього використання очевидні. У першу чергу, це скорочення візитів до лікаря, тобто, економія часу. А також – мінімізація ризиків зараження інфекційними хворобами, поки дитина очікує своєї черги на щеплення. Адже у багатьох випадків маля «підхоплює» інфекцію саме під час візиту до імунолога, а потім батьки випадково сприймають хворобу дитинки як неефективність щеплення.