Как бывший шахтер Александр Гребенюк прославляет Доброполье + ФОТО

Вже не здивувати добропільців численними мандрівками наших юних талантів за кордон. Нещодавно ми повідомляли про успішні виступи «Берегині» з музичної школи № 1 в Греції, «Непосид» з ЦДЮТ у Болгарії та Білорусі, білозерської «Усмішки» в Польщі. Найсильніші спортсмени також часто беруть участь у міжнародних змаганнях за межами країни. Та не тільки діти чи молодь прославляють місто на чужині. Про Добропілля дізнаються і завдяки дорослим, теж талановитим і відданим своїй справі. Олександр Гребенюк, колишній шахтар, завжди цікавився технікою. Три десятки років тому він організував секцію мотодельтапланеризму, аби навчитися керувати літальним апаратом, пройшов стажування у Коктебелі в Криму, де зародився планеризм колишнього СРСР. Згодом Олександр захопився ковальством, набув неабиякої майстерності в цьому ремеслі і відзначився на багатьох фестивалях України. І ось — мандрівка до Іспанії.

Вона відбулася завдяки журналу «Ковальська майстерня». Головний редактор видання Олена Невойса розповіла, що журнал та українські ковалі мають тісні і плідні зв’язки з Іспанією, регулярно беруть участь у фестивалях, тому залюбки відгукнулися на запрошення з Піренеїв. Та й привід був вагомим — у містечку Алінс, що в Каталонії, відбувався 10 ювілейний фестиваль «Залізні Піренеї». Разом з Олександром нашу країну представляли ще троє ковалів зі Львова і Тернополя. Три дні вони провели в співпраці з колегами ледь не зі всієї Європи, серед яких була і одна жінка з Голландії.

• Ми кували стилізоване дерево з лозунгом «Тут ви слухаєте тишу», мені дісталася літера «Е», — розповідає Олександр. — Потім літери заклепками приєднали до композиції і металеву скульптуру за допомогою гелікоптера, адже її вага кілька тон, встановлять на в’їзді до Залізної долини. Це станеться наступного року, після того, як метал набуде природного кольору окислення. Під час роботи був приємно здивований — на заготовці, з якої кував літеру, побачив відбиток «made in Ukraine».

На фестиваль майстри приїхали не з порожніми руками — кожен коваль привіз свої вироби, які охоче купували відвідувачі. Олександр викував дзвіночки, троянди, шахтарську лампу.

• Один дзвінок я подарував господарю кафе, в якому нас годували. Він потім ходив із ним по території, на якій відбувався фестиваль, і калатав, зробивши мені невеличку рекламу. Прийшов його колега з іншого кафе, та йому вже довелося купувати, він же нас не годував, — посміхається Олександр.

До Іспанії ковалі добиралися автомобілем, тому побачили багато міст, і не тільки з вікна легковика. Будапешт, Ліон у Франції, карликова держава Андорра, Барселона — вони вразили не тільки архітектурою, а й розвинутою інфраструктурою.

А ще Олександр був у захваті від школи мистецтв у Франції — там студентів навчають ковальству і ткацтву, обробці метала, дерева, каменю. Та повернемося до Іспанії. Під час фестивалю відбулася і науково-дослідницька конференція, присвячена історії Залізної долини, в якій знаходиться Алінс. Цей край має багату історію і є одним з давніх центрів металургії. Олена Невойса презентувала на конференції твори українських ковалів, зокрема музей ковальської спадщини Олександра Гребенюка, та майбутній випуск журналу англійською і французькою мовами.

Відбулися на фестивалі і змагання — ковалі кидали молоток. Вгадайте, хто посів перше місце? Звичайно, наші, українські майстри. Утім, не тільки ковадло та вогонь були перед очима ковалів — вони відвідали музеї, подивилися, як видобувається залізо, стали глядачами яскравої вистави «Театру заліза». Можливо, комусь із наших читачів пощастить побувати в Залізній долині. І коли будете в’їжджати до неї, побачивши на схилі літеру «V» в обрамленні дерева та напису про тишу, згадайте, що до цього витвору мистецтва приклав руку і душу наш добропільський коваль Олександр Гребенюк.

Фото: Олена Невойса, журнал “Ковальська майстерня”