Добропольский край стал новым домом для пострадавших от аварии на Чернобыльской АЭС

Квітуча  весна 1986. Для одних вона була в білому та розовому кольорах, а для сім’ї  Редчиць Миколи Олександровича та Олександри Іванівни в чорному.

         В травні 1986 року їм довелось покинути рідну домівку і шукати долі на чужині. Спочатку переїхали до іншого району рідної Житомирської області. А в 1989 році після хвороби доньки лікарі рекомендували змінити область. Так і попала сім’я на Добре поле, куди вже раніше переїхав брат. 
         Родину гостинно зустрів керівник відділу освіти на той час Віктор Куліков. Оскільки і чоловік і жінка педагоги, їм запропоновано роботу в Никанорівській загальноосвітній школі. Микола Олександрович став директором школи. Олександра Іванівна вчителем. Сім’я почала облаштовувати і своє житло і школу. Адже школа на той час мала дуже плачевний вигляд. А в домі ні стільця ні кроваті. Але завзятий Микола Олександрович приклав зусилля і організував ремонт даху, з якого текла вода, кухні, придбали обладнання. Жителі села Никанорівка, побачивши організаційний хист чоловіка, обрали його головою сільської ради.

         Олександру Іванівну призначили директором школи, де вона і досі працює. І говорить, що в тому страшному 86 році пізнала головну цінність життя – щоб поряд були здорові і щасливі діти.

         Тож живуть на нашому Доброму полі такі люди Редчиць Микола Олександрович, Олександра Іванівна, їх діти, онуки.

         І саме головне їх бажання, щоб ніколи на землі не було війни, катастроф. Щоб діти не знали горя.